Історія скаутів у Литві розпочалась у Вільнюсі 1918 року. Діяльність скаутів відкрив сімнадцятирічний хлопець Петрас Юргела. Розквіту організації у 1933 році сприяв перший президент Литовської Республіки Антанас Сметона. Президент Литви супроводжував у Паланзі скаутів із Англії, котрі приїхали до табору під керівництвом британського воєначальника Роберта Баден-Пауелла.
За 15 років організація литовських скаутів досягла великих розмірів. У ті складні для Литви часи юних скаутів навчали не тільки побутовим речам, а й основам військової справи, виховуючи патріотизм. Організація не раз зазнавала труднощів від більшовиків, які прагнули викоренити скаутський і партизанський рух. Про скаутські організації Литви сьогодні розповідає скаут-ад’ютант Крістіна Думблєнє.
В Йонаві організацію скаутів започаткували четверо військових майже 5 років тому і назвали її на честь одного з литовських солдатів: Benedikto Labėno-Kariūno skautų draugovė. Організація підпорядковується Литовському союзу скаутів (ЛСС) і діє за принципами за часів Сметони. Метою організації є виховання покоління патріотів своєї країни, які зроблять її ще краще. Діти вивчають історію Литви та Йонавського району, навчаються виживанню у природі. В пріоритеті скаутського виховання й розвитку: доброта, духовність, розуміння своїх дій, дбайливе ставлення до навколишнього середовища. Гасло скаутів: «Бог. Батьківщина. Ближній».
Кожні два роки скаути обирають голову. Сьогодні головою йонавського підрозділу є Вайдотас Каваляускас. Також є два ад’ютанти, один із яких відповідає за місце зборів та фінанси, а інший слідкує за виконанням добрих справ та відзначання державних свят. Звання скаутів залежать від рівня відповідальності. Кожен скаут має хустку певного кольору, котру отримує за виконану працю та досвід. У кожної дитини є посібник скаута, у дівчат та хлопців вони відрізняються. Скаути можуть обрати спеціальність, справу, яка їм найбільше подобається, та отримати нашивку. На разі йонавська організація налічує приблизно сорок дітей. Першими учасниками стали діти засновників.
Ад’ютант Крістіна Думблєнє відповідає за хороші справи та святкування важливих дат. Жінка вважає, що, потрапляючи до скаутів, дитина розкривається як особистість. «Мені подобається, коли діти люблять свою країну, природу… Я вагалася, чи правильну діяльність обрала, доки не отримала анонімного листа від дитини з купою вдячних слів, – ділиться Крістіна. – Скаути відкрили мені очі на те, що люди мають бути не лише військовими, не лише патріотами, а також просто робити добрі справи. Безкорисливо».
Також Крістіна Думблєнє розповідає про заходи для йонавських скаутів: «Кожного місяця ми організовуємо похід. Восени дводенний табір у лісі. Ще ми вшановуємо партизанів, ставимо свічки та квіти на їхніх могилах, чистимо та наводимо порядок. У грудні будемо робити ялинкові прикраси. Влітку є навчальний табір і нічний похід».
У березні скаути їздять до бункера, де був вбитий Бенедіктас Лабенос, на честь якого і названа йонавська організація. Вони прибирають у бункері, провідують саджанець дубу, що посадили там декілька років тому, та святкують день народження йонавського підрозділу скаутів.
Скаутинг – це не просто проведення часу на природі, це образ життя, що виховує сильну особистість з життєво ціннісними орієнтирами.
(Фото із особистого архіву Крістіни Думблєнє)
Сили духу нам усім і Перемоги.
Дарина Вовк
