Рік тому ЗСУ здійснили блискучу операцію, котра увійшла в історію війн як Слобожанський контрнаступ. В американському Інституті вивчення війни (ISW) зазначили, що це – найбільше військове досягнення України після перемоги в битві за Київ. Перша фаза Слобожанського контрнаступу відбулася 6-12 вересня 2022 року. 10 вересня ISW повідомив, що ЗСУ повернули контроль над приблизно 2500 км2 Харківської області.
Чимало українців були вимушені виїхати з окупованих і деокупованих, прифронтових територій України. Однією з тимчасових переселенок стала майстриня Віра Ляшенко, яка успішно інтегрує в литовське суспільство, зберігаючи українську ідентичність.
22 березня 2022 року Віра покинула окупований Куп’янськ із неповнолітньою донькою. З чоловіком, який потрапив у полон до росіян, було втрачено зв'язок майже на місяць. Чоловік вийшов на зв'язок 15 вересня.
Розшукуючи чоловіка всіма можливими способами, попри біль і тривогу за близьку людину, Віра почала брати активну участь у волонтерському русі та культурному житті Литви. Таким ритм її життя залишається й досі.
«У Йонаві на благодійному вечері на підтримку України, було представлено мої роботи, і ми збирали гроші на допомогу ЗСУ, – розповідає активна українка. – Ще мій рушник знаходиться у Руклі. Він лежить у храмі під Біблією. Також я робила поробки на ярмарку Казюкаса в Йонавському соціальному центрі. Роботи були продані одними з перших, і гроші з продажу пішли дітям та на ЗСУ… У бібліотеці Каунаса був вечір, присвячений Україні. Розмовляли про вишивки та збирали донати для нашої арміі».
Віра допомагає у волонтерському пункті на вул. Укмерге – сортувати речі для українських біженців, проводити акції на підтримку України, збирати гуманітарну допомогу.
До Литви Віра Ляшенко привезла українську традицію – вишивання, що є одним із найдавніших видів рукоділля, який поширився світом, зберігся до наших днів і не втрачає своєї самобутньої цінності.
Почала вишивати Віра з дванадцяти років, і любов до вишивання передалася їй від мами й бабусі. «Родом бабуся й мама з Рівненської області, звідти вони й привезли вишивку, – згадує майстриня. – Я вишиваю не тільки нитками по тканині, я вишиваю серцем, душею… У мене вдома є штори, які починала вишивати ще моя мама. Ці штори лежали довгий час, а коли я була вагітна сином, то завершила роботу над ними… Коли мій чоловік потратив у російський полон, я перестала вишивати, бо неможна вишивати з таким болем у душі».
Віра Ляшенко взяла участь у міжнародному проекті, метою якого було об’єднати українців у різних країнах. Вишивальниці з усього світу вишивали рушники з написом країни, що прийняла їх під час війни. Цей захід мав пройти у Києві в День Незалежності України, але був відкладений через регулярні обстріли з боку росіян.
Життєва позиція Віри Ляшенко – приклад сили духу української жінки. Тримаймося. Дякуємо ЗСУ і всім, хто наближає Перемогу!
Дарина Вовк
