Чимало українців у Йонаві вже знають Ольгу Вількєлєнє – українку, яка 40 років тому привезла і зберегла на литовській землі українські сорти винограду. У жовтні ми їздили з Українською школою вихідного дня в гостинну садибу Vilkolė, варили борщ, співали під прапором гімн. У мальовничому куточку природи зустріч земляків пролетіла непомітно, і кожен із нас отримав свою краплю тепла.
До 1978 року Ольга жила в Мелітополі, який зараз окуповано російським загарбником… Ніхто не знає, де знайде свою половинку. Іноді життя зводить людей із різних міст, а іноді – із різних країн. «Вітас приїхав із Йонави в Ригу на тренування. Він був гонщиком, – розповідає Ольга. – Готувався до змагань. А я мандрувала Литвою, Латвією та Естонією завдяки профсоюзній путівці. У Ризі і познайомилися. Я вже мала їхати, коли Вітас дав мені записку зі своєю адресою. Потім написала…».
Так і склалося їхнє подальше знайомство, сім'я і родина. Тепер у вітальні на видному місці – фотографії чудових усміхнених дітлахів у вишиванках. Онуки Ольги і Вітаса.
«Вітас працював інженером на заводі Achema. І я, коли приїхала до Йонави, теж там працювала – лаборанткою. А потім – у Будинку побуту в ательє одягу, – ділиться спогадами Ольга. – Окрім цього, мене завжди тягнуло до землі. Кожного року привозила з України лози різних сортів винограду, саджанці айви, грецького горіху, абрикосів. Привезла чайні троянди і розсаду солодкого перця. У ті часи у Литві було мало таких рослин і плодів. А мені втіха – частинка України зі мною. «Лора», «Подарунок Запоріжжю», «Ізабелла» – українські сорти винограду, які я зберігаю в Литві вже близька сорока років».
Наприкінці 1980-х і напочатку 1990-х Ольга Вількєлєнє привозила в Україну литовську літературу російською мовою про демократизацію і права людини, у тому числі газету «Согласие» від «Sąjūdis» («Рух»). Коли у 2014 р. Росія анексувала Крим і розв’язала війну на сході України, Оля і її чоловік не залишилися байдужими – прийняли сім'ю із Маріуполя, у якій було п'ятеро дітей. І зараз подружжя не залишається осторонь, допомагає, чим може, українським воєнним біженцям. І організовують теплі зустрічі, і опікуються тими, хто потребує підтримки. У Йонавський районний центр соціальних послуг Ольга і Вітас привозили гостинці, які ми роздали дітям у денному центрі та багатодітним сім'ям.
Свобода далася Литві не легко, і на незалежність України весь час зазіхає та ж сама Росія. У Ольги залишилися в Україні тітонька, сестри, племінники – на окупованій території. Зв'язок із ними перервано…
«Sąjūdis» (1988-1993р.р.) – це литовський громадсько-політичний рух, який визначив процес відновлення незалежності Литви. У той період почали активно відроджуватися громадські організації, що існували в Литві в міжвоєнний час. 24 лютого 1990 р. на виборах до Верховної Ради Литовської РСР кандидати від «Sąjūdis» отримали 101 мандат із 141. І на першому ж засіданні обраної ВР (11 березня 1990 р.) було проголошено Акт про відновлення незалежності Литовської держави. Як відреагувала на це Москва, я писала минулого разу у статті, присвяченій Дню пам'яті захисників свободи Литви.
До речі, в установчому з'їзді «Sąjūdis» взяли участь і українці, а Український Рух за перебудову створювався за принципами литовського. Одним із важливих кроків співпраці литовської і української організацій став друк незалежної української преси в Литві.
Лоза винограду залишається тільки лозою винограду, поки ти не замислишся, що саме вона значить для тебе.
Ми разом. Здоров’я всім нам та скорішої перемоги!
Яна Вовк
