Як часто ми замислюємося над тим, що таке свобода і що вона нам дає. Якщо не брати філософські категорії, а прочитати кілька значень цього слова в академічному тлумачному словнику, то ми побачимо:  

1. Відсутність політичного й економічного гноблення, утиску й обмежень у суспільно-політичному житті якого-небудь класу або всього суспільства; воля.
2. Державний суверенітет. Демократичні свободи — визначена законом можливість участі громадян у суспільно-політичному житті країни, сукупність усіх політичних прав громадян.
3. Перебування не під арештом, не ув'язненим, не в неволі і т. ін…

Тепер, коли, порушивши всі домовленості, Росія напала на Україну, цінність свободи набуває ще більшої ваги. 13 січня у литовців особливий день – День пам’яті захисників свободи.

11 березня 1990 р. за рішенням Верховної Ради Литовської РСР Литва вийшла зі складу СРСР і стала незалежною державою – первістком, який скинув «братські» кайдани. Але незабаром Литві довелося вкотре відстоювати своє право на суверенітет. 8-9 січня 1991 р. на територію Литви з боку СРСР було введено загін спецпідрозділу «Альфа» КДБ і повітряно-десантну дивізію. Вулицями Вільнюсу пройшли колони радянської бронетехніки. На масовий громадський протест вийшли мирні мешканці. Вночі 13 січня під час штурму Вільнюської телевежі та будівлі Комітету радіо і телебачення 14 беззбройних людей загинуло і близько 1000 було поранено.

«Для мене ці люди означають свободу для сьогодення і майбутнього, – каже скаут Христина Думблєнє із Йонави. – Завдяки їм я розмовляю литовською, а Литва вільна і незалежна. А головне – я знаю, яку Литву я залишу нащадкам. Чи наважилась би я сама заплатити таку ціну як герої 13 січня? У мене є тільки дитина і її майбутнє. І вона вільна. Треба пам'ятати імена тих, кому ми зобов'язані своєю свободою і свободою наших дітей».

Вікторія Овчаренко, представниця української громади Литви, яка була учасницею тих подій у Вільнюсі, згадує: «Ми жили навпроти Сейму. Коли почули постріли, то перша думка: Як? Це ж стріляють по мирних мешканцях! Ми з сином – одразу ж за наш український прапор і на майдан. Ми стояли. Підходили інші люди…». Навряд чи вони тоді думали про власну безпеку. Прагнення волі, захисту прав людини і готовність їх відстоювати були сильнішими за страх… Вікторія Овчаренко і її син Олег Васильченко отримали почесну відзнаку – їх нагородили медалями Пам'яті 13 січня. Такими медалями вшановують громадян Литви та іноземних держав, які відзначилися, захищаючи свободу Литви в січні-вересні 1991 року.

«Свобода – це рідна мова, традиції, образ життя, – ділиться роздумами Казіс Моркунас, викладач технологій у гімназії ім. Йонаса Білюнаса в Анікщяї. – Це тяжіння до справедливості, добра, співчуття, взаємодопомоги». Вільні люди плекають культурну спадщину своєї країни, несуть у собі зерно високих моральних якостей. Раби – ні.

«Найбільшим надбанням кожного народу, як і людини, є його свобода та незалежність, – каже Війолє Шадаускєне, керівниця відділу туристичної інформації Йонавського центру культури. – Багато війн та розбіжностей виникали і виникають через потребу одних обмежити Свободу інших. 13 січня 1991 р. – день історичного перелому для Литви, який остаточно привів країну до свободи, але забрав життя мирних людей. Для мене 13 січня — це нагадування про те, що свобода дуже крихка. Але єдність нації, зосередженість та спільна мета долають усі перешкоди». Пані Війолє була тоді студенткою і брала участь у захисті комунікаційних об'єктів (радіо і телебачення). Литовці різних міст і містечок об'єднались у ті дні, щоби зберегти свою державу.

У литовців і українців чимало спільного. Ми прагнемо свободи. Здоров’я всім нам та скорішої перемоги! Ми разом!

Яна Вовк