Spausdinti šį puslapį
Paskelbtas Miesto naujienos

«Щоби залишилося добро після наших учнів»

Antradienis, 06 December 2022 11:06 Parašė 

Сьогодні ми доторкнемося до одного з давніх ремесел, яке дожило до наших днів завдяки народним майстрам і яке поширене як в Україні, так і в Литві. Це лозоплетіння.

 Із лози виготовляють меблі, кошики, скрині і чимало корисних речей та сувенірів, які можна побачити на ярмарках, виставках або просто у побуті. Лозина добре гнеться, розщеплюється у всю довжину і гармонійно поєднується у виробах з деревиною, металом, шкірою, тканиною. Окрім верби, у різних країнах та регіонах беруть у роботу ліщину, рогозу, бересту, солому, ротанг та інші рослини, які відповідають певним вимогам.

У мальовничому містечку Анікщяї живе подружжя, яке понад тридцять п’ять років викладає дітям технології і тридцять із цих років присвячені лозоплетінню. Казіс Моркунас і Лігіта Моркунєнє працюють у гімназії ім. Йонаса Білюнаса в Анікщяї. У садибі творчого подружжя є музей лозоплетіння і ретромузей, де можна потримати в руках речі, яких уже не знайдеш на полицях магазинів. А ще Казіс Моркунас співає в чоловічому ансамблі  та у хорі в костелі.

За тридцять років лозоплетіння у творчого подружжя було багато виставок, едукацій, цікавих зустрічей і учнів. А з чого починали самі майстри? Одного разу побачили, як працюють інші люди з лозою, каже пан Казіс, і зацікавилися, вирішили спробувати теж. Їздили у Каунас, навчались у найкращих майстрів. Щоб опанувати цей вид народного мистецтва потрібно навчатися рік чи два, а іноді й більше.

У подружжя є розподіл роботи. Чоловік виконує більш важку, а дружина – тонку. Із їхніх працьовитих рук вийшли тисячі виробів, серед яких є не тільки меблі, посуд чи сувеніри, але й корона Казимира IV (1 метр 20 см), машина, мотоцикл реальних розмірів.

Подружжя майстрів сертифікувало продукцію, яку виготовляє, потім отримало сертифікат народних майстрів Литви і сертифікат на проведення едукацій. За роки роботи з лозою було багато виставок, у тому числі персональні. Та й учні в талановитих учителів займали призові місця на конкурсах із декоративно-ужиткового мистецтва. Наймолодшому учню шість рочків, а найстаршому за сімдесят.

Лозу майстри збирають восени, наприкінці вересня. Кору знімають (а можуть і залишити – в залежності від задуму) і замочують. Якщо лозина тонка й без кори – на 1-2 години, якщо з корою – на добу чи більше. За товщиною розрізняють 7 категорій лози. На виготовлення середнього кошика потрібно близько 200 лозин п’ятої категорії. Майстер витрачає 4-5 годин, щоб сплести такий кошик.

Якось у Казіса Моркунаса літня жінка замовила велику скриню. Зараз їй 96 років. Вона була на засланні у Сибіру, народила там чотирьох синів... Репресіями зачепило багато литовських родин. Батьків пана Казіса разом із сім’ями було вивезено у 1949 році з Литви у вагонах без вікон. У Красноярському краї народилася старша сестра пана Казіса. Повернулися вони у Литву тільки в 1959 році. А от землі й господарства, які були у власності в обох дідусів, радянська влада так і не повернула…

«Ми з українцями до останнього, – каже Казіс Моркунас. – Українці – мирний і працьовитий народ, і це боляче, що українцям доводиться переживати стільки горя».

Зараз сім’я майстрів готується до Різдва. Різдвяні янголи, зірочки, ялинки народжуються, щоб принести радість дітям і дорослим. Мандрують до господарочок  заготовлені влітку трав’яні збори, мед, воскові свічки.

На моє запитання, що є важливим у житті творчого подружжя, пан Казіс відповів: «Бути корисним людям. Хочемо передати наше ремесло молоді. Щоби щось добре залишилося після нас, і щоби залишилося добро після наших учнів».

Тож здоров’я всім нам, добрих справ і скорішої перемоги! Тримаймося!

Яна Вовк