Літо – пора відпусток і активного відпочинку. Після холодів та дощів хочеться якомога більше провести часу на свіжому повітрі, отримати позитивні емоції, дати можливість дітям запастися враженнями від справжніх канікулів. Тож сьогодні ми поговоримо про туризм у сільській місцевості.
Агротуризм у Литві розвивається понад чверть століття. У 90-і роки з’явилися перші садиби, яки приймали бажаючих відпочити на природі, а в 1997 році було створено Асоціацію сільського туризму. Це не тільки організація дозвілля потоку туристів, але й тисячі робочих місць. Є садиби, в яких знайомлять із ремеслами; десь учать приготовляти національні страви. А десь вам створили умови для фізично активного відпочинку.
Наприкінці травня НУШ (недільна українська школа) у межах проєкту побувала в містечку Швейцарія, у прекрасній садибі Сурвілу https://www.facebook.com/survilusodyba/
Ще у 1891 роцi прадiд братiв Тадаса та Юлюса побудував будинок, у якому зараз живе їхня родина. Тадас розповів, що коли він навчався в сільськогосподарському університеті, дізнався про агротуризм, і це стало його захопленням та родинною справою. Робочий день буває до десятої вечора. Справ завжди багато.
Садибі Сурвілу вже 20 років. Сюди приїжджають сім’ями, із друзями, колегами, аби активно відпочити на природі, позбавившись тягорів урбанізації. Тут проходять як дні народження, ювілеї, так і семінари, конференції. Митці збираються в мальовничому куточку природи на пленери задля можливості безпосередньо передати в картині багатство кольорової гами й сонячного світла. До садиби Сурвілу приїжджав із Ізраїлю син відомого литовського письменника Григоріуса Кановічуса. Нагадаю, що в центральній бібліотеці Йонави щороку у вересні відбувається нагородження переможців літературної премії за культурну пам’ять ім. Г. Кановічуса.
А для непосидючих у садибі є випробування довжиною у 2,2 км. Це доріжка, поверхня якої вкрита камінцями різної фактури, кольору та розміру, склом із закругленими краями, пробками з пляшок, шишками ялин. Є ділянки піску і навіть два болота, одне з яких улітку висихає, а друге буде вам по коліна чи ще глибше. А якщо ви не хочете потрапляти в болото, то можете його обійти та пройти через фонтан. На такому шляху вам точно не буде сумно.
Є в садибі ще диск-гольф. Це вид спорту, у якому учасники намагаються пройти відстань за найменшу кількість кидків пластикового диска, і кожен наступний кидок робиться з місця зупинки диска. Парку з диск-гольфу тут уже близько 8 років.
А одна з найголовніших цікавинок садиби Сурвілу – стіна для альпінізму висотою 12 м і шириною 6-7 м, на якій є й мінусовий кут. Два її боки зроблені з фанери червоного та сірого кольору. На них прокладені траси, різні за складністю їхнього проходження. Так, наприклад, жовтим кольором позначена траса для професіоналів. З двох інших боків стіна наче справжня скеля, і ви самі обираєте шлях нагору. Траси також позначаються літерами та цифрами. Якщо за ступенем зростання, то наприклад, так: 7а, 7в, 7с… У липні Юлюс планує фестиваль з альпінізму, на який збереться 300-400 любителів і професіоналів.
Коли ми приїхали до садиби, нас зустрів Юлюс. Він допоміг юним українцям правильно надягнути срахувальну систему та провів інструктаж щодо безпеки. На стіну забиралися і хлопці, і дівчата. До речі, Марія Параді була першою жінкою, котра у 1809 році піднялася на гору Монблан. У наших дівчаток іще все попереду, а от Сергійко дістався самого верху альпіністської стіни. Це були незабутні емоції для дітей, яких війна позбавила домівок, які раніше подорослішали…
Здоров’я всім та скорішої перемоги!
Яна Вовк
Galerija iš K2: {gallery}5498{/gallery}
Vaizdo įrašas iš K2: NULL
