14 червня відбулася друга онлайн-зустріч із українськими дітьми у межах міжнародного проєкту «Метелики надії», який стартував у травні цього року в Йонавському районному центрі соціальних послуг за підтримки ротарійського клубу «Kharkiv Multinational». І якщо першого разу у проєкті брали участь діти, які через війну змушені були покинути свої домівки та шукати прихисток у європейських країнах, то цього тижня зустріч у Zoom була в першу чергу для дітей, які залишилися в Україні.
Виготовлені емблеми-метелики – надія на повернення українським дітям їхнього дитинства, символ дружби та єдності європейських країн – уже розлітаються світом. Кожна дитина, яка вкладає свою працю в загальну справу, відчуває себе потрібною і спроможною наблизити нашу перемогу.
14 червня у Литві – День скорботи та надії. Це день пам’яті про численні депортації литовців у сорокові роки минулого століття. Інтелігенція, католицькі священики, будь-хто, кому не прийшлася до душі радянська влада – депортувалися як «антирадянські та соціально чужі елементи». Навіть не люди, не особи, а елементи… наче з якоїсь величезної вбивчої матриці. Більшість депортованих, із яких дві третини були жінки з дітьми, загинула в Сибіру. Близько 6 тисяч було розстріляно. Десятки, сотні тисяч литовців потерпіли від радянської влади.
В Україні масові репресії теж були одним із показників радянського режиму. Червоний терор, голодомор, знищення наукової, технічної, культурно-мистецької еліти… «Розстріляне відродження» – ціле покоління (20-30 рр. ХХ ст.) талановитих письменників, режисерів, митців було фізично знищено як носіїв українськості та здорового розуму. Харківський будинок «Слово», у якому жили провідні літератори, став символом трагізму тих часів…
Так, чимало спільного є в історії наших країн. Пам'ять про це надає можливості обрати потрібний напрям руху та не припуститися нових помилок.
Переплітаються й наші ремесла, традиції, народні свята. Наближається одне з найулюбленіших свят у Литві – Йонінес (або Расос, за язичницьких часів). Свято літнього сонцестояння розпочнеться ввечері 23 червня. 24 червня у Литві державний вихідний.
Свято літнього сонцестояння в Україні всім нам відомо як Івана Купала. Через різницю в юліанському та григоріанському календарях українці його святкують з 6 на 7 липня.
У християнстві язичницьке свято Купала прив’язане до дня Івана Хрестителя.
Але й в Україні, і в Литві хоч Івана Купала, хоч Йонінес виливається в гомінкі колоритні народні гуляння. Розпалюють вогнища та стрибають через них, водять хороводи, плетуть вінки та пускають річкою. Збирають трави, які в чарівну ніч набувають особливої цілющої сили. Хтось шукає квітучу папороть. У цю ніч купаються, щоб змити із себе все лихе та набратися здоров’я. Вмиваються росою. Старі люди кажуть, що через воду й вогонь відбувається очищення людини.
Минулої неділі, на Трійцю, наша НУШ (недільна українська школа) збирала квітучі запашні трави й плела віночки. Дівчата потім кидали їх у Няріс, і ми разом дивилися, чиї віночки поспішають удалечінь, а чиї наче розмірковують. Та незабаром упливли всі… Ішли ми по дорозі, а назустріч велосипедист. «Слава Україні!» – кричить нам. Ми у відповідь: «Героям слава!». Повертаємося назад, чоловік у машині на своїй ділянці музику як врубить… «Ой, у лузі червона калина…». Ми йому руками помахали… А я до Оксанки: «Звідки вони знають, що ми українці?» А на серці так тепло…
Здоров’я всім нам та скорішої перемоги. Тримаймося!
Яна Вовк